Віндикація як спосіб захисту права власності.

Добросовісним є набувач, який в момент набуття речі не знав і не міг знати про те, що набуває річ в особи, яка не мала права її відчужувати. Недобросовісним є набувач, який в момент набуття речі знав чи міг знати про те, що набуває річ в особи, яка не мала права її відчужувати (ч. 1 ст. 388 ЦК). В останньому випадку набувач хоч фактично і не знав, але з огляду на обставини справи повинен був би знати про незаконність набуття речі (наприклад, при купівлі речі за явно заниженою ціною в нічний час та у незвичному місці). 

У недобросовісного набувача річ може бути витребувана в усіх випадках, тоді як можливість витребувати майно в добросовісного набувача залежить від відплатності чи безвідплатності набуття ним речі.  Якщо річ була набута безвідплатно(наприклад, подарована чи успадкована) від особи, яка не мала права її відчужувати(неуправнений відчужувач), власник має право витребувати її у всіх випадках(ч. 3 ст. 388 ЦК).

 Натомість якщо річ за відплатним договором придбана в особи, яка не мала права її відчужувати, можливість витребувати річ залежить від того, в який спосіб річ вибула з володіння самого власника: з його волі чи поза його волею. У такому випадку віндикаційна вимога підлягає задоволенню лише у разі якщо річ: 

1) була загублена власником або особою, якій він передав її у володіння; 

2) була викрадена у власника або особи, якій він передав її у володіння; 

3) вибула з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим

шляхом(ч. 1 ст. 388 ЦК).