Припинення права власності.

Перелік підстав припинення права власності визначено ст. 346 ЦК. До них належать такі підстави: 

1) відчуження власником свого майна; 

2) відмови власника від права власності; 

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 

4) знищення майна; 

5) викуп пам’яток культурної спадщини; 

6) примусове відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 

7) звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника; 

8) реквізиція; 

9) конфіскація; 

10) припинення юридичної особи чи смерті власника. 

Усі підстави припинення права власності можна поділити на види: припинення права власності, яке залежить від волі особи власника; примусове позбавлення права власності з підстав та в порядку визначених законом; втрата права власності з причин, які не залежать від волі власника тощо.

Найбільш поширеною є група підстав припинення права власності з волі власника, зокрема це стосується відчуження об’єктів власності на підставі договорів(правочинів) купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, спадкового договору, ренти тощо. До цієї групи також належать такі підстави припинення, як знищення майна, як відмова власника від нього. Особа, якій належить на праві власності майно, може у будь-який час відмовитися від нього. Така відмова може виражатися в будь-який спосіб, оскільки законодавство не дає переліку останніх. Відмова така може відбутися шляхом вчинення будь-якої дії, яка буде свід-чити про те, що власник відмовився від майна або особа про це може заявити в будь-який інший спосіб, повідомивши певних осіб чи компетентні органи. Моментом припинення права власності може бути момент вчинення дії, яка буде свідчити про таку відмову або з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру у випадку, якщо права на майно підлягали державній реєстрації. 

Знищення майна як підстава припинення може здійснюватися в будь який спосіб. Таке знищення може здійснюватися як за волею особи, так і поза її волею. Знищення майна за волею особи власника може здійснюватися в різний спосіб, зокрема, у зв’язку із споживанням речей, знищення на підставі вимог закон у випадку епізоотій тощо. Тобто власник може самостійно вирішувати юридичну долю майна, але такі дії не мають порушувати права та інтереси інших осіб, вимог законодавства та моральних засад суспільства. Моментом припи-нення внаслідок знищення власником свого майна буде або момент його реального знищення, або момент внесення за заявою власника змін до державного реєстру. 

Щодо примусового позбавлення права власності, то до таких підстав належать викупу пам’яток культурної спадщини; примусове відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; реквізиція; конфіскація. 

Однією із підстав примусового відчуження майна власника є реквізиція. Реквізиція може проводитися за наявності таких обставин: 

– у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин; 

– з метою суспільної необхідності; 

– примусового відчуження у власника на підставі та в порядку, встановлених законом; 

– за умови попереднього і повного відшкодування вартості майна, яке може бути

примусово відчужене у власника; 

– з наступним повним відшкодуванням вартості реквізованого майна в умовах воєн-ного або надзвичайного стану. 

Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. Особа, у якої бу-ло реквізоване майно, може вимагати збільшення суми, що була відшкодована за майно(у судовому порядку) або може вимагати взамін надання іншого майна, якщо це можливо. Також у випадку, якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення, якщо це можливо. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зо-бов’язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв’язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.

Підставою примусового відчуження майна власника є також конфіскація, але така

підстава наділена специфічними ознаками, зокрема: 

– таке позбавлення права власності у особи власника є примусовим; 

– вилучення майна є безоплатним; 

– застосовується лише як санкція за вчинення правопорушення у випадках, вста-новлених законом; 

– таке вилучення здійснюється в обсягах, у випадках і в порядку визначеному законом; 

– позбавлення права власності на майно в такий спосіб може відбуватися лише за

рішенням суду.