Поняття і види правочинів.

Правочин – це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків

За кількістю сторін, які вчиняють правочин, вони поділяються на односторонні, двосторонні та багатосторонні. Відповідно до ч. 3 ст. 202 ЦК одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами(наприклад, складання заповіту, оголошення конкурсу тощо). 

Двосторонні та багатосторонні правочини називаються договорами. Дво- чи багатостороннім правочином є такий правочин, для вчинення якого необхідна погоджена дія на настання, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків двох або більше сторін. Як приклад двостороннього правочину– договір купівлі-продажу. Багатостороннім правочином є, наприклад, договір про сумісну діяльність, укладений між трьома або більше сторонами. 

За моментом настання цивільних прав та обов’язків правочини поділяються на консенсуальні та реальні. Для вчинення консенсуального правочину достатньо лише досягнення між сторонами згоди стосовно усіх істотних умов. Так, досягнення згоди між продавцем і покупцем стосовно істотних умов за договором купівлі-продажу покладає на продавця обов’язок передати річ покупцю, а останній зобов’язується сплатити за неї визначену суму грошей. Для вчинення реального правочину, на відміну від консенсуально-го, досягнення згоди стосовно істотних умов є недостатньо. Сторони також зобов’язані вчинити фактичні дії(передати майно), лише після чого такий правочин буде вчиненим. Наприклад, за договором позики права та обов’язки між його сторонами виникають лише з моменту передачі речі. До такої передачі речі сторони не можуть вимагати один від одного примусового виконання такого договору, не дивлячись на досягнення згоди відносно всіх істотних умов. 

За майновим інтересом для сторін правочини поділяються на платні і безоплатні. У платних правочинах дії сторін носять майновий інтерес: дії одної сторони відповідає обов’язок іншої вчинити зустрічну дію, пов’язану з наданням майна. Наприклад, за дого-вором купівлі-продажу обов’язок продавця передати річ покупцю у власність тягне за собою обов’язок останнього сплатити за нього визначену суму грошей. В свою чергу за безоплатним правочином зустрічного майнового задоволення сторона не отримує: правочин носить майновий інтерес лише для однієї сторони. Так, за договором дарування майновий інтерес має лише обдарований, який отримує від дарувальника майно у власність безоплатно. 

За строковістю правочини можна класифікувати на строкові та безстрокові. Строкові характеризуються наявністю строків дії цивільних прав та обов’язків сторін(наприклад, договір майнового найму, в якому визначений строк його дії). В безстрокових право-чинах не вказується термін чинності правочину(той же договір майнового найму, але укладений на невизначений строк).