Речі як об’єкти цивільних прав. Класифікація речей.

До об’єктів цивільних прав ст. 177 ЦК відносить речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформацію, а також інші матеріальні те нематеріальні блага.

Особливості правового режиму речей лягли в основу класифікації речей. З урахуванням цього в цивільному законодавстві виділяють наступні групи речей: нерухомі та рухомі речі; індивідуально визначені речі та родові; речі подільні та неподільні; головні та приналежності; речі споживні та неспоживні; складні речі та складові частини ре-чі; продукція, плоди та доходи, гроші, валютні цінності та цінні папери; роботи, послу-ги; нематеріальні блага. 

В якості особливого об’єкту цивільних прав у ст. 180 ЦК вказані тварини. На них розповсюджується правовий режим речей, крім випадків встановлених законом.

Нерухомі та рухомі речі. В основі поділу речей на нерухомі та рухомі є наявність або відсутність такої природної властивості речі як можливість її переміщення у просторі.  Правовий режим нерухомості характеризується ускладненою оборотоздатністю, оскільки потребує здійснення певних процедур, пов’язаних з нотаріальним посвідченням: реєстраці-єю права власності та правочинів з нерухомістю. 

Речі подільні та неподільні. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку, відповідно, не можна поділити без втрати її цільового призначення(ст. 183 ЦК). 

Головна річ і приналежність. Наявність такої групи речей продиктовано існу-ванням таких умов, за яких дві або декілька речей пов’язані загальним господарським призначенням. Загальне господарське призначення полягає в тому, що разом вони вико-ристовуються для досягнення єдиної мети. Але одна річ виконує основну функцію в досягненні певної мети, а інша має допоміжний характер. Правове значення поділу речей на головну та приналежність полягає у визначенні правового режиму приналежності, згідно з яким приналежність слідує за головною річчю. Це загальне правило, згідно з яким за договором передається головна річ, а з нею передається і приналежність без встановлення окремого обов’язку щодо цієї дії. Але ця норма є диспозитивною, оскільки припускає можливість змінити комплектацію шляхом спеціальної вказівки відносно того, які саме речі мають бути передані за договором– тільки головна річ або з приналежністю.