Визнання фізичної особи недієздатною: підстави, порядок та правові наслідки.

Підставою для визнання фізичної особи недієздатною за ст. 39 ЦК є хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та(або) керувати ними. 

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішен-ня суду про це. Проте, якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання не-дійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною. 

Порядок визнання фізично особи обмежено дієздатною та недієздатною встановлюється ЦПК. 

Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною: 

1) встановлення опіки над недієздатною фізичною особою; 

2) припинення правовідносин з участю цієї особи: 

– представництва за довіреностями, виданими особою, яка визнана недієздатною, 

а також на її ім’я(ст. 248 ЦК); 

– зобов’язання із договору доручення, якщо однією із сторін є особа, яка визнана

недієздатною(ст. 1008 ЦК); 

– зобов’язання щодо страхування цивільної відповідальності фізичної особи, яка

визнана судом недієздатною(ст. 996 ЦК). 

Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Всі правочини від її імені вчиняє опікун. 

Відповідно до ст. 42 ЦК за заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє

опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.